Аналіз: як удари США по Ірану вплинуть на амбіції Росії

Рішення президента США Дональда Трампа завдати ударів по Ірану створює для президента Росії Володимира Путіна як загрози, так і можливості: атаки спрямовані на стратегічного партнера Москви, але водночас можуть відкрити потенційне вікно для посилення дипломатичної ролі Росії.

Після ударів США по ключових елементах ядерного комплексу Ірану Тегеран звертається до Москви. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі у понеділок вирушив до Росії на консультації з Путіним.

Виступаючи на пресконференції під час зустрічі Організації ісламського співробітництва в Стамбулі, Аракчі сказав, що проведе «серйозні консультації з президентом Росії» щодо ескалації конфлікту, у який тепер безпосередньо втягнуті Сполучені Штати.

Іранські ядерні об’єкти під ударами авіації США: супутникові знімки до і після

Це не стало несподіванкою. Іран і Росія останніми місяцями поглиблювали відносини, і в січні цього року під час візиту президента Ірану Масуда Пезешкіяна до Кремля був укладений договір про стратегічне партнерство.

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) та президент Ірану Масуд Пезешкіан, Москва, Росія, 17 січня 2025 року

Візит Аракчі, схоже, був запланований завчасно: у п’ятницю Андреа Мітчел з NBC News повідомила, що міністр закордонних справ Ірану сказав їй про свій намір відвідати Москву.

Офіційна реакція МЗС Росії на удари США по Ірану у неділю, 22 червня, була однозначним засудженням. У заяві, опублікованій у неділю, МЗС Росії заявило, що Москва «рішуче засуджує» удари США по ядерних об'єктах Ірану, назвавши це «безвідповідальним рішенням піддати територію суверенної держави ракетно-бомбовим ударам», що «грубо порушує міжнародне право, Статут ООН і резолюції Ради безпеки ООН, які раніше однозначно класифікували такі дії як неприпустимі».

Сильні заяви – хоча й не без іронії: однією зі складових російсько-іранського партнерства є передача Іраном технологій з виробництва дронів, які дозволили Росії продовжувати бомбардування українських міст.

Однак стратегічне партнерство між Іраном і Росією не є пактом про взаємну оборону. Російська влада також чітко дала зрозуміти останніми тижнями, що угода про партнерство не зобов’язує її захищати Іран у разі нападу. А у своїх останніх публічних заявах щодо конфлікту між Ізраїлем та Іраном Путін зайняв доволі стриману позицію.

Виступаючи на пленарному засіданні 28-го Петербурзького міжнародного економічного форуму в п’ятницю, Путін згадав про «законне право» Тегерану збагачувати уран для потреб цивільної атомної енергетики, але водночас визнав «побоювання Ізраїлю щодо безпеки», пов’язані з ядерними амбіціями Ірану. Президент РФ Володимир Путін натякнув – хоч і в непрямій формі – що Росія могла б відіграти посередницьку роль у припиненні конфлікту.

«Ми виклали нашу позицію обом сторонам, – сказав він. – Як вам відомо, ми підтримуємо зв’язки як з Ізраїлем, так і з нашими друзями в Ірані. У нас є певні пропозиції за участю Росії».

«Хочу наголосити: ми жодним чином не позиціонуємо себе як посередники, – додав Путін. – Ми лише висуваємо ідеї».

Напередодні несподіваного авіаудару Ізраїлю по Ірану 13 червня російські дипломати вже запропонували одну конкретну ініціативу: Росія могла б взяти під контроль іранські ядерні матеріали для їхньої переробки у паливо для реакторів.

Амбіції Росії як «неупередженого посередника»

Дипломатичний вплив Росії на Іран – важливий козир у руках Путіна. Росія була однією зі сторін Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA) – угоди 2015 року щодо обмеження ядерних амбіцій Ірану. Попри дедалі більшу ізоляцію Росії від Заходу після анексії Криму в 2014 році та повномасштабного вторгнення в Україну у 2022-му, вплив Москви на Тегеран і надалі розглядається як ключовий фактор у будь-яких переговорах з Іраном.

У коментарі, опублікованому ще до ударів США по Ірану, Андрій Кортунов із пов’язаної з урядом російської ради з міжнародних справ писав, що стратегічне партнерство з Іраном потенційно дає Москві можливість виступити «неупередженим посередником» у врегулюванні конфлікту або принаймні його деескалації.

«Таким чином Москва могла б зміцнити свій вплив у регіоні після падіння режиму Башара Асада у Сирії минулого року, – писав Кортунов. – Проте нинішня ескалація супроводжується серйозними ризиками й потенційними втратами для Москви. Факт залишається фактом: Росія не змогла запобігти масштабному удару Ізраїлю по державі, з якою лише п’ять місяців тому підписала всеосяжну угоду про стратегічне партнерство. Москва явно не готова, окрім політичних заяв із засудженням дій Ізраїлю, надати Ірану будь-яку військову допомогу».

Від часу підписання JCPOA ситуація значно змінилася: Трамп вивів США з ядерної угоди з Іраном у 2018 році; Іран у відповідь розширив свою програму зі збагачення урану; падіння режиму Асада, клієнта як Росії, так і Ірану, а також знищення «Хезболли» Ізраїлем завдали серйозного удару по так званій «осі спротиву» Ірану.

Конфлікт на Близькому Сході розвивається ще швидше після прямого втручання США. Економічне становище Росії стало менш стабільним – міністр економічного розвитку РФ Максим Решетніков минулого тижня заявив, що російська економіка перебуває на межі рецесії. Водночас нова криза на Близькому Сході може спричинити стрибок цін на нафту – ключового джерела економічної потуги Росії.

Виступаючи минулого тижня в Санкт-Петербурзі, Путін процитував Марка Твена, відповідаючи на запитання щодо впливу війни в Україні на економіку Росії: «Як колись сказав один відомий письменник: «Чутки про мою смерть сильно перебільшені».

Проте ця війна триває без зупинки й завдає Росії великої кадрової та економічної шкоди. І з початком прямої військової участі США в Ірані незрозуміло, чи зможе Путін і надалі зберігати той самий геополітичний вплив, який мав раніше.

* Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга прокоментував повідомлення про можливість залучення Росії посередником у вирішення конфлікту між Ізраїлем і Іраном, до якого долучилися також США.

«Вони ніколи не можуть бути ніякими посередниками. Я вже вам чітко сказав: це людина-warmaker (та, що провадить війну – ред.). Тому треба виходити з цього. Їх треба примусити до миру. Їхній концепт – мир через силу. Вони розуміють лише силу. Санкції, подальша ізоляція, конфіскація, використання заморожених активів. Зараз час для рішучих дій», – заявив у Брюсселі Андрій Сибіга, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.